Сьогодні Вінниця прощається з мужніми Захисниками Олександром Кушніром та Віталієм Терновським. Вони пішли боронити Батьківщину за власним покликом і до останнього подиху залишалися вірними військовій присязі та українському народові. Свій вічний спочинок відважні бійці знайдуть на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Кушнір Олександр Анатолійович, попри молодий вік, добровільно став на захист рідної землі, уклавши в серпні 2025 року контракт зі Збройними Силами України. Із позивним «Лего» він мужньо виконував бойові завдання як оператор БпЛА у складі 108-го окремого штурмового батальйону «Вовки Да Вінчі» 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. За час служби воїн пройшов чимало гарячих точок на східному напрямку фронту. Життя безстрашного Захисника обірвалося 2 серпня 2026 року поблизу села Колона-Межова Синельниківського району Дніпропетровської області. Йому навічно залишилося 24 роки.
«Сашко віддано любив Україну. Його виховали у найкращих патріотичних традиціях, де честь і совість є найвищими цінностями. Тому він не зміг дозволити собі розкіш залишатися вдома, коли в країні триває кровопролитна війна, – розповідає батько полеглого воїна Анатолій Андрійович. – Його ніщо не могло зупинити чи змусити змінити рішення стати на захист Батьківщини».
Олександр Кушнір народився у Вінниці 17 липня 2002 року. Він зростав у великій родині разом із братом-двійнюком та молодшим братом. У рідному місті хлопець закінчив ліцей №12, а згодом – Вінницький національний технічний університет за спеціальністю «Комп’ютерні науки». Паралельно він навчався в IT-академії STEP. До мобілізації Олександр працював у Києві на посаді 3D-художника в компанії VOLMI.
Колеги згадують його як надзвичайно талановитого майстра своєї справи, який однаково добре працював і зі стилізованими, і з реалістичними образами. Вони розповідають: «Саша завжди був вимогливим та прискіпливим до своєї роботи. У процесі він часто знаходив цікаві та нестандартні рішення, якими завжди охоче ділився… Його стиль роботи, підхід до мистецтва та створені ним моделі назавжди залишаться у цифровому світі. Його творчий внесок і роботи продовжуватимуть жити в тих проєктах, до яких він доклав свої знання, талант і майстерність».
А батько полеглого воїна додає: «Про такого сина можна тільки мріяти. Чесний, добрий та відповідальний, він нікого не залишав у біді та завжди був прикладом для своїх братів і друзів. Усі знали Сашка як порядну й надзвичайно чуйну людину. З ним було радісно і легко, бо в його серці не було місця для фальші чи упереджень. Він не боявся казати те, що думає, та з відкритою душею сприймав цей світ…»
Церемонія прощання з Олександром Кушніром розпочнеться о 10:00 за адресою: вул. Академіка Янгеля, 4 («Реквієм Хол») та об 11:40 – у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться о 12:30 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Терновський Віталій Вікторович (позивний «МТ») добровільно став на захист рідної землі в серпні 2025 року. Воїн служив стрільцем у 13-му окремому десантно-штурмовому батальйоні імені Героя України полковника Тараса Сенюка 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади. У складі свого підрозділу він самовіддано виконував бойові завдання на сході країни. Воїн загинув 7 липня 2026 року поблизу села Січневе Синельниківського району Дніпропетровської області. Йому було 47 років.
Рідні згадують, що Віталій понад усе мріяв про закінчення війни. Саме тому він без вагань пішов захищати усе, що знав та любив із дитинства.
Віталій Терновський народився 4 липня 1979 року у місті Макіївка Донецької області, звідки згодом його родина переїхала до міста Торецьк (тодішнього Дзержинська). Оскільки мати хлопчика працювала акторкою у місцевому театрі, він із раннього дитинства зростав у творчій атмосфері й разом із сестрою брав участь у сценічних постановках. Паралельно із середньою освітою Віталій здобув музичну – за класом кларнета. Та попри те, що музика назавжди залишилася в його житті, специфіка шахтарського регіону диктувала свої умови. Тож хлопець обрав практичний шлях: спочатку здобув фах газоелектрозварювальника, а пізніше закінчив гірничий технікум. Більшу частину свого професійного життя Віталій присвятив роботі у рідному місті на шахті «Центральна». Разом із колишньою дружиною виховував сина, якому зараз 14 років.
«З-поміж інших Віталій вирізнявся веселою вдачею та непереборним оптимізмом, – розповідає сестра полеглого воїна Світлана. – Він ніколи не здавався та завжди вмів розрадити інших. Під час наших сімейних зустрічей його незмінною супутницею була пісня. Маючи чудовий голос, Віталій дуже любив співати давні шахтарські пісні про дружбу, відданість та любов…»
Церемонія прощання з Віталієм Терновським розпочнеться о 10:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору.
Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Висловлюємо співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
