Як зробити взаємодію людини з поліцією та іншими органами влади доступною, зрозумілою і комфортною? Де сьогодні залишаються бар’єри – у фізичному просторі, інформації, комунікації чи організації послуг? І головне – що можна змінити вже зараз? Про це говорили у Ветеранському центрі Полтави під час панельної дискусії «Безбар’єрна комунікація органів влади з ветеранами та людьми з інвалідністю: виклики та можливості».
Ініціатором зустрічі стала поліція Полтавщини. До відкритого діалогу долучилися ветерани, представники громадських організацій, міської влади, фахівці з питань безбар’єрності та керівники структурних підрозділів поліції.
Особливим учасником дискусії став Євген Сивопляс – ветеран війни, голова ГО «Зруш скелю», який віднедавна є амбасадором безбар’єрності Національної поліції України. Упродовж кількох днів він особисто оцінював доступність різних об’єктів Полтави – зокрема медичних закладів, громадського транспорту та зупинок, – а під час зустрічі поділився власними спостереженнями та досвідом.
Саме можливість почути людей, які безпосередньо стикаються з бар’єрами, стала однією з ключових цілей дискусії. Адже безбар’єрність – це не лише відповідність будівельним нормам чи наявність доступного входу. Це також можливість отримати інформацію, звернутися по допомогу, реалізувати свої права та бути почутим незалежно від особливостей людини.
На важливості практичного підходу наголосила секретар Полтавської міської ради Катерина Ямщикова. За її словами, доступність має оцінюватися не лише формально, а передусім з погляду того, наскільки зручно людина може користуватися простором і послугами. Вона також звернула увагу на важливість залучення самих ветеранів та людей з інвалідністю до розроблення й оцінювання рішень – адже саме їхній досвід дозволяє побачити бар’єри, які не завжди очевидні під час планування.
Про вагу партнерства та об’єднання зусиль говорила й радниця з питань безбар’єрності у Полтавській громаді Ірина Твердохліб. На її думку, спільні проєкти поліції, органів місцевого самоврядування, громадських організацій та ветеранської спільноти можуть посилювати довіру до державних інституцій і допомагати знаходити ефективні рішення. Таких бар’єрів, як з’ясувалося під час розмови, чимало. Вони можуть бути архітектурними, інформаційними, психологічними, правовими чи організаційними. А подолати їх лише силами однієї установи неможливо.
Очільниця ГО «Перекладачі жестової мови та людей з інвалідністю «МІСТ» Наталія Московець акцентувала на інформаційній безбар’єрності та необхідності постійного навчання поліцейських особливостям комунікації з людьми з різними формами інвалідності, зокрема з порушеннями слуху.За її словами, важливо не обмежуватися загальними рекомендаціями, а давати працівникам чіткі й практичні алгоритми дій – як правильно комунікувати, реагувати та надавати допомогу в конкретних ситуаціях.
Не менш важливою складовою безбар’єрності учасники назвали людиноцентричність самої взаємодії. Людина, яка звертається по допомогу, не повинна додатково долати складні бюрократичні процедури лише для того, щоб отримати необхідну послугу.
Начальник відділу комунікації поліції Полтавщини Юрій Сулаєв наголосив, що саме для цього потрібен постійний діалог із громадськістю.
«Важливо не просто збиратися для розмов, а чути людей, які потребують допомоги, і робити конкретні кроки, щоб зрушити скелю», – зазначив він.
Водночас дискусія вийшла за межі окремих практичних питань. Учасники говорили і про значно ширший виклик – формування безбар’єрних цінностей у суспільстві.
На цьому особливо наголосив Євген Сивопляс. За його словами, зміни в інфраструктурі, сервісах та алгоритмах роботи важливі, але стійка безбар’єрність починається зі зміни ставлення до людини та готовності враховувати її потреби.
Попри виявлені під час його оцінювання проблеми фізичної доступності, Євген Сивопляс позитивно відзначив активність громадянського суспільства Полтави та готовність місцевих громадських організацій до системної співпраці. На його думку, саме така залученість громади створює добре підґрунтя для реалізації нових ініціатив і спільного пошуку рішень.
Учасники дійшли висновку, що безбар’єрність – це спільна відповідальність, яка потребує постійної взаємодії поліції, органів місцевого самоврядування, ветеранської спільноти та громадських організацій.А отже, нинішня розмова – не фінальна крапка, а початок подальшої роботи над конкретними рішеннями, які допоможуть зробити поліцейські послуги та взаємодію з поліцією доступнішими для кожної людини.
