Шановні українці та українки!
Шановні наші воїни, представники урядових інституцій нашої держави, парламентарі, дипломатичний корпус, духовенство!
Шановні журналісти!
Пані та панове!
Сьогодні всі ми є учасниками події загальнонаціонального масштабу. Коли Україна знову відновлює найвищу історичну справедливість – справедливість для себе. Ми повертаємо додому видатного сина Українського народу. Це взірцевий воїн та вагомий державний діяч України полковник Євген Коновалець.
Разом із ним Україна повернула частину себе: своєї пам’яті, українського досвіду, нашої національної історії – історії всіх, хто в різні часи жив і бився заради України, нашої незалежності та самостійної держави.
Полковник Євген Коновалець є саме такою постаттю. Його доля, героїчна й трагічна водночас, – немов символ усього того періоду нашої історії.
Коновалець народився в часи, коли на українській землі панували чужі держави та імперії. Усе свідоме життя він боровся за те, щоб Україна відновилась і набула реальної незалежної сили. Він боровся вчинками. Переконував сміливістю. І миcлив реалістично тоді, коли багатьом було зручніше залишатися в полоні тих чи інших химер.
Коновалець знав, що сильна держава потребує сильної армії, і був організатором українського війська, звитяги якого досі надихають усіх наших воїнів.
На превеликий жаль, тоді Україна не змогла утвердитись. Забракло єдності, забракло мудрості тогочасним політичним лідерам, забракло вміння будувати справжні зв’язки зі світом.
Але час України настав. Незалежність була відновлена, і ми захистили право України бути собою. Вже ніхто не прибере з Києва синьо-жовті прапори, і тільки наша держава, тільки Україна обиратиме собі національний шлях.
Зараз, пам’ятаючи українську визвольну боротьбу, ми всі абсолютно точно знаємо, яких помилок не можна допускати. Знаємо, що потрібно Україні та на чому зосереджувати наші увагу й зусилля. Знаємо, які в нашої держави мають бути національні орієнтири.
Полковник Коновалець повернувся саме в ту Україну, заради якої він боровся і якої хотів. Україна сильна, суверенна, самостійна. Яка шанує і розвиває свою армію. Одну з найміцніших не тільки у Європі, а й у світі. У якої на шевронах – наш герб, наш тризуб. Україна яка стала творцем власної історії.
Уже п’ятий рік Росія намагається зламати нашу державу своєю повномасштабною війною. І зараз знов ставить на труднощі зими навіть більше, ніж на всю свою зброю. Але яке б зло росіяни не сотворили, воюючи проти нашого Українського народу, ми знаємо: все їхнє зло ми повернемо їм своєю далекобійністю, а собі виборемо, створимо такий необхідний для нас мир. Мир для України, яка вже ніколи не буде частиною чужої держави та не забуде своїх героїв.
Пані та панове!
Цими днями наша країна й наш Київ майорять словами «З поверненням, полковнику!» Одне речення, але за ним – величезна історія і непроста робота великої команди однодумців. Тих, хто Україну захищає, всіх тих, хто Україну береже. І всіх тих, хто зберіг українське в часи, коли це завдання було непростим, було особливим.
Я хочу подякувати Українській стрілецькій громаді Канади, Українському національному об’єднанню та всім українським патріотам, які десятиліттями берегли пам’ять про Коновальця та місце його поховання.
Дякую всім в Україні, хто зараз так об’єднався, щоб наша національна історія і державність могли тут, в Україні, отримати такі місця шани до українських героїв. Дякую всій команді Офісу Президента, нашим історикам, дипломатам і сотням небайдужих та проактивних людей, для яких повернення полковника Коновальця в Україну було справою честі.
Дорогий народе!
Сьогодні є ще чимало імен – тих, хто боровся за Україну, хто надихав і творив заради України й, на жаль, спочиває не в Україні. Ми зробимо все, аби крок за кроком повернути на рідну землю кожного й кожну зі справжніх українських героїв. Це благородна мета й наш обов’язок перед ними та перед усіма, з ким вони билися пліч-о-пліч заради того, щоб Україна була, і була собою.
Вічна слава й шана всім українським героям! Вічна слава полковнику Євгену Коновальцю!
Слава Україні!
